Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дає визначення, що домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Домашнє насильство проявляється у різних формах (видах):
• Психологічне насильство – словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи.
• Фізичне насильство – ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці.
• Економічне насильство – позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без ліків.
• Сексуальне насильство – примушування до сексу без згоди, змушування робити неприпустимі для особи дії сексуального характеру, відео- та фотозйомки сексуального характеру.
Основними причинами виникнення домашнього насильства є: соціальна стигматизація, гендерна нерівність, безробіття, зловживання психоактивними речовинами, проблеми з психічним здоров'ям, а також уявлення, що насильство будь-яких форм є прийнятним.
Наслідки домашнього насильства:
• Втрата людських життів (вбивства, смерть внаслідок отриманих травм, самогубство або доведення до нього).
• Проблеми із здоров’ям (інвалідизація, хронічні хвороби внаслідок отриманих травм та психосоматично загострені захворювання, ВІЛ/СНІД).
• Психологічні проблеми: низька самооцінка, відчуття власної неповноцінності, розвиток депресії, тривожні розлади, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), синдром навченої безпорадності (втрата контролю над негативними подіями у своєму житті).
• Спадкове відтворення насильства або феномен соціальної естафети. Діти і підлітки, що стали свідками домашнього насильства, переймають гендерну модель насильницької поведінки і відтворюють її в наступному поколінні.
• Вторинна (вікарна) травматизація. Особи, емоційно залучені до спілкування із безпосередніми учасниками конфліктів - друзі, рідні, сусіди, колеги, соціальні працівники, лікарський склад, правоохоронці, адвокати, судді.
• Державні витрати на реабілітацію постраждалих, судову систему, слідчі заходи, лікування інвалідизованого населення.
Куди звернутися за допомогою:
- Урядова «гаряча лінія» протидії домашньому насильству – 15-47 (цілодобово);
- Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації – 0 800 500 335 (зі стаціонарного) або 116 123 (з мобільного);
- Обласна лінія довіри з попередження домашнього насильства – 0 800 75 04 75 (цілодобово);
- Єдиний контакт-центр системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103;
- Національна дитяча «гаряча лінія» – 0 800 500 22 (зі стаціонарного) або 116 111 (з мобільного). З 12:00 до 20:00
Також на базі Вінницького обласного центру соціальних служб працює обласна мобільна бригада соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі, за допомогою до якої можна звернутися:
068 586 03 55 (фахівець із соціальної роботи);
097 578 82 89 (психолог); Viber: 097 578 82 89.
Консультації надаються з понеділка по четвер - з 9:00 до 18:00 год., в п’ятницю з 9:00 до 17:00 год.