Психологічно стійкі батьки: які вони?

Бути психологічно стійкими батьками означає вміти контролювати свої емоції, управляти ходом своїх думок і поводитись конструктивно – навіть тоді, коли ви відчуваєте, що поведінка вашої дитини доводить вас до божевілля.

У процесі формування психологічної стійкості наявність негативних поведінкових звичок здатна перешкодити батькам розкрити їх внутрішній потенціал. Але якщо батьки будуть розпізнавати й уникати подібних «пасток», вони зможуть досягти бажаної межі своїх здібностей.

Не втрачають самовладання.
Ви не почуєте від психологічно стійких батьків таких слів як «Моя дитина мене дратує» або «Він змушує мене гніватися». Замість того щоби звинувачувати сина чи доньку, ці батьки зберігають і підтримують владу над самими собою, беруть на себе повну відповідальність за свої емоції й поведінку. Вони визнають, що кожного разу, коли вони залучаються у протиборство з дітьми або втрачають самовладання, то тим самим віддають дітям більше влади над собою.

Не цураються змін.
По мірі того як діти ростуть і розвиваються, їх поведінка та ставлення, а також стиль взаємовідносин постійно змінюються. Психологічно стійкі батьки приймають ці зміни й готові постійно коригувати свою стратегію виховання відповідним чином.

Не витрачають сили на те, що не можуть контролювати.
Такі батьки зосереджені на впливі на своїх дітей, а не на управлінні ними. Ви можете озброїти дитину навичками та інструментами, які допоможуть їй стати хорошим учнем, але не можете примусити її отримувати хороші оцінки. Ви можете запропонувати наслідки, при яких дотримання правил стає для дитини більш привабливим, але не можете контролювати той вибір, який вона зробить.

Не турбуються про те, щоб догодити іншим.
Психологічно стійкі батьки виховують дітей у відповідності зі своїми цінностями, навіть коли інші не схвалюють цього. Вони не бояться звинувачень типу «занадто суворий» чи «не крутий». Вони не піддаються тиску бути схожими на інших батьків і не ображаються, коли їхня дитина стверджує, що вони «найгірші батьки».

Не живуть минулим.
Психологічно стійкі батьки знаходяться в мирі зі своїм дитинством. Вони не намагаються компенсувати суворе виховання, якому піддалися, занадто поблажливо ставлячись до своїх дітей, і не діють у всьому навмисно протилежним чином, ніж їхні батьки, лише щоб довести правильність своєї точки зору. Замість того, щоб фокусуватись на своєму минулому, вони вперто намагаються ставати кращими батьками сьогодні і щодня.

Не повторюють власних помилок.
Усі батьки роблять помилки, але психологічно стійкі завжди вчаться на них. Якщо вони занадто суворі зі своїми дітьми або втрачають самовладання, то розглядають свої недоліки як можливість відточувати навички, щоб наступного разу діяти краще.

Не обурюються, не заздрять успіхам інших людей.
Психологічно стійкі батьки не порівнюють себе та своїх дітей з іншими сім'ями. Вони не хочуть, щоб їхні діти були більш спортивними, як сусідські хлопці, або більш розумними, як діти двоюрідного брата. Замість цього вони витрачають усю свою енергію, щоб допомогти своїм дітям у повній мірі розвинути їх індивідуальні здібності.

Не відступають при першій невдачі.
Виховання часто відбувається методом спроб і помилок, і коли психологічно стійкі батьки відчувають невдачі, вони роблять додаткові спроби. Якщо їхня дитина сьогодні відмовляється виконувати домашню роботу, вони не роблять на цій підставі передчасний висновок про те, що їх дитина ледача. Аналогічним чином, якщо нова стратегія дисципліни призводить до повного краху, вони не миряться із життям, повним істерик. Замість цього вони продовжують учити дитину новим навичам і прищеплювати свої цінності, щоб допомогти їй стати кращою.

Не очікують негайних результатів.
Психологічно стійкі батьки розуміють, що проблеми поведінки не вирішуються водночас. Зазвичай повторення – це ключ, який допоможе дитині вчитись, і вони готові надати дитині будь-які можливості, щоби практикувати зміну її поведінки.

11

Джерело: https://childdevelop.com.ua/articles/upbring/779/