Бути другом власній дитині — що це означає насправді?
Часом ми читаємо й чуємо неоднозначну тезу: батько/матір має бути другом власній дитині. Чому ця теза неоднозначна? Тому що ми, дорослі, нерідко плутаємо довірливі, теплі стосунки батьків і недорослих дітей із почуттями, які в нас викликає спілкування з близьким другом. Але насправді перше не тотожне з другим, як здається з першого погляду.
По-перше, друзі — це люди, яких об’єднують спільні погляди на життя, інтереси, захоплення, смаки. Та всім відомо як різниться світогляд батьків і дітей! Хіба у вас ті самі інтереси чи захоплення? Такі самі смаки? Приміром, хіба 10-річний син може щиро розуміти татову пристрасть до джазу чи мамин інтерес до португальської мови? Та інтереси й не мають збігатися — у вас занадто різний життєвий досвід!
По-друге, дружба потрібна людям, щоби мати близьку людину, якій можна «поплакатися в жилетку» на власні проблеми, попросити про допомогу, звернутися за порадою, отримати моральну підтримку. Між двома дітьми чи між двома дорослими такі стосунки взаємні: вони обоє й дають, й отримують.
А от між дитиною (молодшим школярем і навіть підлітком) та дорослим такі стосунки можуть бути лише «в один бік». Вислуховувати, розуміти, підтримувати, співчувати, допомагати дитині — це природні батьківські та материнські ролі. Звалювати ж на маленькі плечі дорослі турботи і тривоги не лише егоїстично, а й шкідливо для психічного здоров’я дитини — застерігають психологи. До певного віку дитині важливо почуватися захищеною, тобто вірити в те, що її батьки можуть усе вирішити, що поки батьки поряд, з нею все-все буде гаразд. Тому батькам слід оберігати це відчуття захищеності молодшого школяра. Власні емоційні негаразди, сумніви чи побоювання краще приберегти для вух вашого старого дорослого друга.
Коли дитина виросте, ви зможете налагодити з нею стосунки, що на 90% будуть ідентичні дружбі між дорослими людьми. «Вилетівши з гнізда», ваш нащадок за кілька років стане самостійним і достатньо емоційно зрілим, аби не лише брати, а й давати у плані моральної підтримки. У щасливих родинах дорослі діти діляться своїми проблемами й перемогами з батьками і, так само, вислуховують, підтримують, пропонують власний погляд на ту чи іншу проблему, допомагають ділом.
Та щонайменше 10% стосунків завжди залишатиметься взаєминами батьківства. Але діти завжди дивитимуться на вас не так як на власних друзів. І це чудово! Адже так за вами залишається право пригорнути цю чудову жінку чи чоловіка і сказати щось таке: «Мій зайчику, як я за тобою скучи(в/ла)!»
А що зараз? Поки дитина ще в молодшій школі, які взаємини з нею слугуватимуть найкраще і вам, і їй? Психологи стверджують: батькам варто поєднувати у своїх стосунках з дитиною найкращі складові дружби та батьківства. Що ж це означає?
Ваші діти — не ваші колеги, більшість яких ви забуваєте, змінивши місце роботи. Якщо хочете підтримувати з дітьми дружні взаємини решту вашого життя — маєте думати на перспективу. Бажаєте бути другом власним дітям, коли вони виростуть? Тоді щонайменше не робіть нічого, що може відштовхнути їх від вас! Діти заслуговують на порядне ставлення змалечку.
Програма-максимум: поводьтеся так, аби по-справжньому заслуговувати на любов і повагу з боку дітей. Показуйте їм добрий приклад у всьому, що робите. Щиро їх любіть, підтримуйте у важку хвилину. А ще обов’язково говоріть: «Я ніколи не перестану тебе любити й завжди підтримаю». Дітям це потрібно чути!
Буває, що ми обираємо між «пожежею» на роботі та емоційними проблемами дитини — й обираємо роботу. Однак дитина має бути на першому місці. Приділіть їй час, навіть коли, здається, у вас його немає. Ви не повірите, але в більшості випадків робота може зачекати ще 5 хвилин. І цього вистачить, аби хоча б вислухати дитину й надати їй «першу психологічну допомогу». Саме це роблять справжні друзі — не полишають друга в біді!
Теплі, дружні взаємини з вами в жодному разі не мають замінювати дитині дружбу з однолітками! Навіть якщо ваш син чи донька — затятий інтроверт, мати друга/подругу поза родиною просто необхідно. Тому, навіть коли дитина «обпікатиметься» й розчаровуватиметься, заохочуйте її спілкування з ровесниками!
Сподіваємося, ця публікація хоч трохи допоможе вам віднайти баланс між дружбою та батьківством у стосунках з дитиною. Бажаємо вам міцних, дружніх взаємин з вашими дітьми на все життя!
