Більшість українців були змушені покинути свої домівки та виїхати в безпечніші місця, щоб врятувати себе та своїх дітей. Проте, навіть перебуваючи у відносній безпеці, тривожні думки не покидають: «А що ж далі?», «Поруч немає знайомих, як бути?», «А як там мої близькі, які не змогли виїхати?», «Чи повернусь я додому?» тощо.

Людина, яка вимушено мігрувала, має певні психологічні особливості, що виражаються у специфічному світосприйнятті, пригніченості психічних функцій, наявності психологічного травмування (синдром свідка). У такий момент особа може опинитись один на один із кризою ідентичності, тобто вона нездатна прийняти нову реальність або, якщо прийняла її, не може адаптуватися до цього.

Для такого стану характерні:
• неадекватна самооцінка;
• втрата перспективи та проблеми із плануванням;
• відсутність відчуття повної безпеки;
• підвищений рівень песимізму,
• стримувати емоції стає важче;
• зміна соціальної активності;
• поява безкомпромісних суджень і соціально-агресивної поведінки.

Необхідно зрозуміти, що це нормальна реакція нашого організму в період тривалого стресу.
Проте психічна напруга довгий час може не покидати особу. Оскільки людина переконана в тому, що не може контролювати своє життя, вільно приймати рішення і втілювати їх.
Тому для покращення свого внутрішнього емоційного стану та прискорення адаптації до нових умов рекомендовано:
• прийняти ситуацію та нові обставини, зрозуміти, що так буде не завжди, і війна точно закінчиться;
• ваші емоції – це нормальна реакція на ненормальні тривалі обставини;
• якщо є потреба, то запишіться на місцеві мовні курси;
• знайдіть місцеві інтернет-публікації, щоб бути в курсі подій міста, де ви проживаєте;
• намагайтеся більше бувати на свіжому повітрі – це і для здоров’я корисно, і так швидше познайомитеся з місцевістю;
• приділяйте час собі (фізичні активності, заняття творчістю, медитації);
• якщо є змога, допомагайте іншим (сусідам або близьким, чи взагалі незнайомим людям);
• не відкладайте планування (почніть спочатку із планів на день, потім на тиждень тощо);
• відслідковуйте свої емоції та відчуття (можна спробувати вести щоденник емоцій).

25879

 

Галина Волошина, психологиня