Втрата є невіддільною частиною життя. Вона є не тільки природним наслідком смерті близької людини, але й виникає через неможливість реалізувати мрії та амбіції, через втрату почуття безпеки в періоди надзвичайних подій чи як результат обмежень, які накладає на людину невиліковне захворювання.
Часом люди можуть оплакувати навіть те, чого ніколи не мали.
Перебуваючи поруч із людиною, яка у скорботі, ви можете допомогти їй впоратися з болем.
• Поговоріть про необхідність подбати про себе.
Дистрес втрати швидко виснажує внутрішні резерви. Саме тому турбота про свої фізичні та емоційні потреби допоможе людині пережити цей важкий час.
• Підтримайте людину в усвідомленні болю.
• Поясніть, що «приховати» своє горе можна достатньо легко, але цього не можна буде уникати вічно. Намагання уникнути почуття смутку і втрати лише подовжує процес горювання, а щоб вилікуватися, необхідно визнати біль.
• Поділіться з людиною інформацією про те, що у процесі горювання вона може відчувати багато різних і несподіваних емоцій.
• Підтримайте у пошуку допомоги віч-на-віч.
Пам’ятайте, що людям зазвичай не хочеться говорити про свої переживання й думки, тому часом кращою допомогою може бути варіант просто знаходитися поруч.
• Поясніть, що розмовляти з людиною, яка померла, писати листи, відчувати її присутність поруч та уявляти чи думати як той, кого вони втратили, справлявся б із певною ситуацією — це різні способи залишатися у стосунках із людиною.
• Запропонуйте підтримувати хобі та інтереси.
У рутині є комфорт, тому повернення до діяльності, яка приносить людині радість, може допомогти примиритися зі своєю втратою та допомогти процесу горювання протікати менш бурхливим способом.
• Підготуйте людину до того, що друзі та близькі в певний момент захочуть підтримати її.
Однак іноді те, яким способом вони це роблять, може виявитися некоректним. Багатьом неприємно, коли їм вказують, як себе почувати, нав’язуючи спосіб горювання.
Ваше завдання сприяти усвідомленню людини, що в неї власний шлях горювання, і ніхто інший не може сказати їй, коли настав час «рухатися далі» або «перебороти це».
• Порадьте людині подумати про те, що вона дізналася про себе, про інших або про життя через цю втрату.
• Запропонуйте записати відповіді на запитання, які можете підготувати заздалегідь, або нехай ваш співрозмовник самостійно визначить для себе:
- Що ця людина означала для мене?
- Чого я навчився (-лася) від нього чи від неї?
- Що корисного вийшло із цього важкого досвіду?
- Що я дізнався (-лася) про себе, інших людей чи життя?
- Чи є речі, які я тепер ціную більше?
- Хто ті люди, які були поруч зі мною? Це були ті люди, яких я очікував (-ла)? Що я про них дізнався (-лася)?
- Як я зріс/зросла на основі цього досвіду?
Пам’ятайте, що подібно до того, як не існує єдиного правильного шляху горювання, не існує і єдиного підходу до боротьби чи опанування горя, який буде ефективним для всіх.
Олександр Аврамчук, лікар-психолог, кандидат психологічних наук.
