На війні, кажуть ветерани, все чітко і зрозуміло: є свої і вороги, є "чорне" і "біле", є накази і конкретні задачі. У цивільному житті, яке для них іноді починається з чистого аркуша, постійно змінюються події, щось виходить з ладу, ламаються плани, а люди підводять. Це дратує і вибиває з колії, до того ж часто спрацьовує загострене почуття справедливості, яке посилює негативні емоції.
Цивільним важко зрозуміти, через що проходять військові і ветерани, і чому іноді мирне життя для них стає ще більшим випробуванням, ніж бойовий досвід. Чому знайома людина стала такою закритою? Чому агресує? Чому відмовляється від допомоги? Ми можемо цього не розуміти, але проявити емпатію — нам під силу.
Що ж може вирізняти людину з бойовим досвідом і як пояснити ті чи інші особливості її поведінки?
Скутість у спілкуванні
Інколи ветеранам із бойовим досвідом притаманні замкнутість, бажання ізолюватися – такі люди вважають, що зрозуміти їх можуть лише ті, хто пройшов через бойові дії.
Також ветерани зазвичай не толерують несправедливість, а нерозуміння з боку суспільства може призводити до певної скутості у спілкуванні та конфліктів.
Тимчасові труднощі при ухваленні рішень
На війні здебільшого люди чітко виконують поставлені задачі, слухаються командира – це умова виживання. Через те після повернення до цивільного життя у ветеранів можуть виникати тимчасові труднощі із самостійним ухваленням рішень.
Труднощі із концентрацією
У бойових умовах людина часто недосипає, погано харчується, а обстріли і вибухи можуть призводити до черепно-мозкових травм. Через це можуть тимчасово знижуватись когнітивні функції людини: погіршується пам’ять, концентрація, здатність сприймати інформацію, навчатися тощо. Для відновлення потрібен час.
Раптова зміна діяльності
Після повернення з фронту ветерани часто відчувають потребу знайти своє нове місце в житті: змінити професію, розпочати власний бізнес, піти навчатися тощо. Важливо підтримувати ці прагнення та надавати можливості для розвитку.
Бажання повернутися до життя військового
Війна змінює людину, її життєві цінності та пріоритети. І те, що було важливим для неї до війни, може більше не відгукуватись. Вихід із цього незрозумілого, «чужого» життя ветерани нерідко бачать у поверненні до служби.
Чіткої формули, яка допомагала б колишнім військовим повернутися до цивільного життя, не існує: хтось хоче побути наодинці, відпочити, подумати, а комусь важливо спілкуватися і діяти. Однак кожному і кожній треба дати можливість відновитися тим шляхом, який він або вона бачить для себе найкращим.
Людині, яка повернулася з війни, знову потрібно звикати до іншого темпу життя, відновлювати зв’язки з родиною, свою роль у сім’ї.
Проявімо розуміння і повагу, навчаймося спілкуватися і підтримувати тих, хто нас захищає, ризикуючи власним життям.
