В кожного з нас батьківство закладено природою. Ми часто чуємо фразу: "Материнський інстинкт". Чи існує він насправді? Так. Наше материнство чи батьківство вмонтоване в психіку. Ця програма вже закладена, і запускається в різні періоди життя. Початком є дитячий вік, коли ми граємося ляльками чи в доньки-матері турбуємося про уявну дитину. Далі - настає період, коли з'являються статеві стосунки і ми плануємо народження дитини.
Це програмується в нашому мозку, який виконує дуже багато функцій. Він працює на трьох рівнях:
• інстинктів (мозок рептилій);
• емоцій (мозок ссавців);
• когніцій (лобна кора - думаюча, аналізуюча, приймаюча рішення).
Рушійною силою у відповідальному батьківстві є рівень емоцій, адже саме вони визначають ступінь задоволення наших потреб:
• наскільки нас любили, оберігали, хвалили, вчили, коли ми були дітьми - настільки ми в дорослому віці маємо знання та навички для відповідального батьківства;
• коли ми стали батьками - чи зростали ми в любові, як підтримуємо розвиток наших дітей відповідно до їхнього віку.
Відповідальне батьківство з’являється не в один момент, це постійний процес росту та розвитку дорослих і дітей.
Чому ж так відбувається, що не у всіх запускається "програма відповідального батьківства"?! Таких причин є дуже багато. Ось лише деякі:
• якщо діти були покинутими батьками після пологів;
• якщо діти народилися з інвалідністю;
• якщо діти жили в дисфункційних сім'ях, страждали від домашнього насильства;
• якщо батьки страждали від різного роду залежностей і діти жили в великих злиднях;
• і найдеструктивніше - якщо діти не мали прикладу відповідального батьківства та жили без дорослого, який був для них прикладом для наслідування.
Тому в дорослому віці саме останнім значно важче бути відповідальними батьками.
Щоб діти вижили, їм потрібно, щоб їх любили. До такого висновку, прийшов Джон Боулбі - відомий як видатний дослідник психічного розвитку дитини. Після другої світової війни у Великій Британії були створені дитячі будинки, і в них спостерігалась велика смертність дітей. А ті діти, які виживали, були більш хворобливими, менш витривалими, невпевненими в собі, навіть в порівнянні з дітьми із дисфункційних сімей. Тоді англійський психіатр спробував дослідити, чому так відбувається і від чого це залежить. Боулбі розвинув теорію прив’язаності, яка говорить про те, що кожній дитині потрібен об’єкт прив’язаності. Це дорослий, який буде любити та задовольняти базові потреби дитини. Якщо такого об’єкту немає, а базові потреби не задоволені, то в дорослому житті така людина не зможе нікому довіряти, не буде вміти любити та матиме багато труднощів у житті. Тому важливо, щоб кожна народжена дитина мала дорослого, який став би для неї об’єктом прив’язаності.
Цю тему можна продовжувати та досліджувати. Але важливо розуміти, які кроки можуть робити батьки, щоб підвищити свою компетенцію. Ось кілька практичних порад для тих, кому важлива відповідальність перед своєю дитиною.
- Постійно розвивайтеся у сфері батьківства та в особистих знаннях і навичках, бо знання нам дають розуміння себе й інших.
- Пам’ятайте, що кожна дитина є індивідуальністю, тому ніколи не можна порівнювати її з іншими.
- Якщо ви наробили помилок у вихованні, не впадайте у відчай, завжди можна спробувати змінити ситуацію.
- Просіть про допомогу, якщо вона вам потрібна.
- Не засуджуйте тих батьків, які не змогли впоратися, підтримайте їх, якщо це можливо.
- Не будьте байдужими, якщо на вашому шляху є діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування чи діти із сімей, які перебувать у складних життєвих обставинах, спробуйте їм допомогти.
- Ніколи не карайте своїх дітей, це завдає колосальної шкоди впевненості дитини, успішному її розвитку, принижує її гідність і особистість.
- Якщо ви стали свідками насильства чи злочинів щодо дітей – не мовчіть, звертайтеся до служби у справах дітей чи поліцію.
- Піклуйтеся про себе, таким чином ви зменшуєте рівень стресу і вам стає легше піклуватися про дитину.
Наостанок хочу сказати, що основою розвитку у відповідальному батьківстві є бажання працювати над собою. Кожен день робіть крок до себе і своїх дітей, адже для них ви є прикладом, опорою та підтримкою.
І головне – відповідальне батьківство має стати усвідомленим, тоді і дитинство, і батьківство будуть щасливими!
Джерело: Наталія Герцунь, практикуючий клінічний психолог, консультант для дорослих і підлітків
https://life.pravda.com.ua/columns/2020/05/15/240998/