Покарання – невід’ємна частина виховання, однак сварити дитину за порушення правил, які раніше не були озвучені і, так би мовити, задокументовані, не можна. Чому не варто цього робити та про що потрібно запитувати дитину перед тим, як покарати її за скоєний вчинок, говорили на онлайн-тренінгу «Методи виховання та їх застосування». У ньому взяли участь 24 фахівчині закладів-надавачів соціальних послуг 15 територіальних громад Вінниччини. А провела захід начальниця відділу організації навчальних заходів для сімейних форм виховання обласного центру соціальних служб Світлана Осадча.
Опрацьовуючи з учасницями тему стилів сімейного виховання, вона розповіла, що авторитарні батьки з раннього віку намагаються прищепити дитині страх і дисципліну. Цей стиль виховання орієнтований не на заохочення, а на покарання.
«Батьки зіштовхуються з опором дитини – лицемірством, брехнею, спалахами агресії, а іноді і з відвертою ненавистю. Якщо опір вдається зламати, разом з ним „ламається” й багато цінних рис особистості – самостійність, віра в себе, ініціативність, упевненість в собі, формується жорстокість і агресія до слабшого», – зазначила тренерка.
Ліберальні ж батьки, які надають дітям повну свободу і самостійність, ризикують виховати їх неслухняними та агресивними, не здатними враховувати інтереси інших і не готовими до обмежень та відповідальності.
Прихильники індиферентного стилю виховання – емоційно віддалені від дітей, байдужі до них. За словами Світлани Осадчої, це сприяє розвитку у синів і дочок недовіри до людей, неспокою і стресу.
Найефективніший стиль виховання – авторитетний, якому притаманні високий рівень контролю і теплі стосунки батьків та дітей.
З’ясували під час тренінгу і причини, які ускладнюють або заважають змінити поведінку дитини. Це, зокрема, її вік, стан здоров’я, рівень розвитку, середовище. Йшлося і про покарання як невіддільну частину виховання. Перед тим, як застосувати його, у дитини потрібно запитати, чи розуміє вона, яке правило порушила і навіщо дотримуватись його, і чи пам’ятає, про яке покарання домовлялися.
«Покарання не повинно шкодити фізичному і психічному здоров’ю дитини чи принижувати її. Покарали – пробачили: яким би не був учинок, не потрібно згадувати про нього кілька разів. До того ж мета покарання – викликати переживання, а не фізичний біль або образу на дорослих», – сказала Світлана Осадча, додавши, що найефективнішим і єдиним можливим способом покарання є обмеження. Це, до прикладу, може бути ліміт часу гри на телефоні. Однак, караючи обмеженням, потрібно враховувати вік, розвиток та індивідуальність дитини.
Щоб спрямувати поведінку дитини, ведуча тренінгу порекомендувала застосовувати і заохочення. Хвалити дітей, каже, потрібно щиро, тут і зараз, не за талант і здібності, а за зусилля і роботу, яку дівчинці чи хлопчику вдалося виконати. Застерегла спікерка від порівняння дитини з іншими та змішування похвали і критики.
Теорію фахівчині закріпили на практиці – проаналізували поведінку дитини і підібрали методи виховання. При цьому змоделювали розмову з батьками, дитиною, з’ясували фактори, які, на їхню думку, спровокували складну поведінку неповнолітнього.
«І батьки, і фахівці, які здійснюють супровід сім’ї, повинні встановити, про які потреби дитини «говорить» причина її поведінки. Можливо, це бажання отримувати увагу і турботу, бути приналежною і прийнятою. У такому разі в розпорядку дня батькам потрібно виділити час на спілкування з дитиною, хвалити її та заохочувати», – порекомендувала Світлана Осадча.
Додамо, що онлайн-тренінг, приурочений методам виховання і їх застосуванню, вона провела в межах циклу одноденних навчально-практичних вебінарів Вінницького обласного центру соціальних служб. Він у цьому році став уже п’ятим.
