Ні – різким рухам, гучному голосу, тілесним несподіванкам, доторкам без дозволу. Це – лише деякі особливості спілкування з воїном, яким потрібно слідувати певний час, відколи він повернувся додому. Про них ішлося на тренінгу, присвяченому тонкощам комунікації з тими, хто ризикував життям під час виконання обов'язків у зоні бойових дій. Для сімнадцяти працівників Турбівської селищної ради вчора його провів психолог Вінницького обласного центру соціальних служб, ветеран Сергій Жалюк.
Він наголосив: бойовий досвід впливає на повсякденне життя ветерана чи ветеранки. Вони звикли до чіткості і ясності і, так би мовити, повинні знати територію: що, куди, коли, навіщо? Тож, спілкуючись із воїнами, потрібно на це зважати.
«Говоріть простіше, не використовуйте заперечну частку «не». Краще скажіть: «Я Вам дам довідку, якщо Ви надасте певні документи». Складіть для воїнів чіткий план, бо вони звикли до алгоритму дій. Важливо «тут і зараз», а непідготовленість для них – як загроза безпеці», – зауважив психолог.
Серед ключових правил, за якими жив воїн, – довіра тільки перевіреним побратимам. Деякий час такий принцип діятиме і під час його реінтеграції до цивільного життя. Відтак можна зіткнутися з провокативними запитаннями, звинуваченнями та недовірою з боку ветерана. Звузиться і коло його спілкування. Що ж до особливостей реагування воїна на стрес, то спочатку без роздумів слідують рухи тіла, а вже потім – усвідомлення ситуації. Це, як пояснив Сергій Жалюк, відголоски правила «Дій у разі загрози».
«На жаль, удома ветерани все ще чекатимуть небезпеки набагато частіше, ніж чогось приємного, та контролюватимуть емоції. Це зумовлено тим, що робота воїна пов’язана, зі страхом, втратою і горем, де єдиними дозволеними емоціями були гнів і дратівливість», – розповів тренер.
Тож учасникам заходу він порекомендував бути привітними під час спілкування з воїном, не відводити погляд, виявляти повагу і вдячність, не запитувати про війну, а цікавитися людиною, дізнатися про її проблеми і їх розв’язання.
«Нам є за що поважати воїнів, бути їм вдячними, допомагати, підтримувати, розуміти і приймати. І, звичайно ж, не забувати підтримувати свій ресурс», – порекомендував психолог працівникам селищної ради.
