Упродовж першого півріччя 2025-го 6 жительок Вінниччини, охоплених соцпослугами, відмовлялися забирати із пологового своїх малюків. Однак 2 породіллі згодом своє рішення змінили – взяли на себе материнську відповідальність. Як же проводити соціальну роботу так, щоб попередити відмову матерів від новонароджених дітей? Відповідь на це запитання отримали більше сотні учасників вебінару, який учора провела начальниця відділу підвищення професійних компетенцій працівників надавачів соціальних послуг обласного центру соціальних служб Інеса Юзькова.
За її словами, відмова матері від новонародженої дитини у пологовому стаціонарі є одним із болючих прикладів раннього соціального сирітства – явища, коли діти віком до 3 років залишаються без піклування батьків через різні соціальні, економічні та психологічні причини, незважаючи на те, що батьки – живі.
Ведуча вебінару назвала низку причин, через які жінка може відмовитися від дитини у пологовому будинку. Це, до прикладу, небажана або незапланована вагітність, відсутність підтримки з боку партнера, родини, соціуму, психологічні та психічні розлади, асоціальна або девіантна поведінка (наркозалежність, безпритульність, злочинне середовище), економічна неспроможність та соціальна вразливість, втрачений зв'язок з дитиною або відсутність емоційної прив’язаності.
«Фахівець із соціальної роботи має зібрати інформацію про сімейний стан, емоції, почуття і настрої, житлово-побутові умови, наявність чи відсутність підтримки у жінки. Також потрібно проаналізувати причини можливої відмови, оцінити випадок й надати соціальні послуги матері, щоб мотивувати її до збереження батьківства», – розповіла Інеса Юзькова.
Водночас вона зауважила: соціальні працівники повинні розглядати ситуацію не як вину жінки, а як сукупність чинників, з якими потрібно працювати. Йдеться про оцінку фінансових, психологічних і медичних потреб, побудову довіри, роботу з міжвідомчою командою – психологом, лікарем, юристом, фахівцем із соціальної роботи.
Ведуча наголосила на необхідності знайти альтернативу відмові – можливість тимчасового розміщення дитини, допомога вдома, підтримка під час грудного вигодовування. Обов’язково жінка повинна отримувати психологічну допомогу.
Якщо ж вона остаточно відмовляється від дитини, то фіксується її заява або усне підтвердження, а дитина тимчасово направляється до медичного закладу, будинку дитини чи патронатної сім’ї. Для матері ж організовують і надають соціальну послугу соціального супроводу.
Додамо: посилення соціальної роботи, спрямованої на профілактику раннього соціального сирітства, передбачено Стратегією забезпечення права кожної дитини в Україні на зростання в сімейному оточенні на 2024-2028 роки. Її схвалив уряд наприкінці минулого року.
