Коли людина втратила когось із рідних, вона почувається розгубленою, дезорієнтованою, позбавленою внутрішньої опори. Але цей стан – не остаточний: попереду – складний шлях відновлення. Як же допомогти родинам пережити втрату? Про це говорили на семінарі-практикумі "Робота з дітьми та іншими членами сімей загиблих Захисників і Захисниць України". Для понад 30 психологів закладів, які надають на Вінниччині соціальні послуги, його провели тренери Сергій та Олександра Міщуки.
Вони розповіли, що після фази зіткнення зі стресовою ситуацією наступає етап актуалізації переживань. Дорослий має тоді дозволити дитині проявляти емоції у безпечному середовищі та бути поруч. Важливий і тілесний контакт – обійми, погладжування, тримання за руку, втішання. На стадії опанування кризовою обставиною варто допомогти людині, котра горює, знайти слова, метафори, якими б вона виразила свій стан. Ефективними можуть бути, наприклад, рухова терапія або арттерапія.
«Позбутися напруги дуже добре допомагає ігрова терапія. Скажімо, ігри, в яких потрібно вибратися з пастки, подолати перешкоди. Таким чином через гру ми формуємо у дітей посттравматичне зростання», – розповів Сергій Міщук.
На етапі ж інтегрування досвіду людина починає дивитися на втрату інакше: вона бачить у ній не лише випробування, а й поштовх до власного зростання.
За словами психолога, родина повинна відбудовуватися на власному ресурсі, а психолог має допомогти їй скласти перелік так званих опор, що дають підтримку, силу і відволікають від негативних думок. Ефективними у проживанні втрати є ще соціалізація і гуртування.
«Присутність, підтримка, а не метушня – найкраща допомога»,– резюмував Сергій Міщук.
